Сторінка психолога

/Files/images/fotoadmin/psicholog.jpgПрактичний психолог Лапко Тетяна Сергіївна магістр психології, спеціаліст І категорії. Стаж роботи на посаді – 12 років.

Тема досвіду: Психологічне забезпечення гармонійного розвитку дитини через активізацію психологічної культури батьків з допомогою сучасних інноваційних технологій арт – терапії.

Консультації для батьків:

Понеділок 10.00 - 15.00
Середа 11.00 - 16.00
Четвер 10.00 - 15.00
П'ятниця 10.00 - 15.00

Дитинство – безтурботна пора? На мою думку - це міф, який поширюється дорослими! Дитинство – постійне вирішення проблем и ситуацій, з якими стикаєшся вперше. Чи легко це? При супроводі люблячих близьких не так вже й важко. Але наше стрімке життя, дуже часто забирає сили та час цих люблячих дорослих, і дитина залишається наодинці. Заклопотані дорослі не завжди розділяють з малюками радість першого успіху, сум першого неуспіху, красу першої картини, зліпленого коника. І тоді дитина починає привертати увагу в інший спосіб: капризувати, маніпулювати дорослими. Безпорадність, яку відчувають діти, призводить до проблем, які можуть мати наслідки в різні вікові періоди дитини. Це і проблеми адаптації, і проблеми спілкування з однолітками або дорослими, тривожність, агресивність та багато інших. Попередження психологічних проблем, емоційних розладів, проблем у спілкуванні, агресивність, сором’язливість та багато іншого вирішує психологічний супровід.

Чи потрібен психолог здоровій дитині? Обов’язково! Психолог працює лише зі здоровими дітьми!

Психолог дитячого садочка спостерігає за адаптацією до умов дитячого закладу, відповідністю віковим нормам розвитку дітей, емоційного благополуччя, готовність дитини до навчання у школі.

А ще це помічник батьків! Де можна отримати відповіді на запитання про вікові особливості, нормативні показники розвитку, поради у спілкуванні з дитиною, особливості сімейного виховання та вплив виховання на розвиток дитини.

Вихователі також не обділені увагою психолога. Рекомендації про особливості пристосування до умов садочка, спілкування з батьками, попередження емоційного виснаження, самопізнання та багато іншого – ці питання вирішуються постійно.

Телефон довіри

У житті кожного іноді виникають проблеми, які важко вирішити наодинці. Ви можете отримати кваліфіковану допомогу у питаннях навчання і виховання дітей

Міський телефон довіри 764 22 39

Галерея (фото звіти про проведені заходи)

Поради батькам з питань адаптації до ЗДО :

  • Сформуйте у себе позитивне ставлення до дитячого садка, налаштуйте себе на те, що дитині тут буде добре, її буде доглянуто, оточено увагою, вона отримає підтримку.
  • Уникайте будь-яких негативних розмов у сім'ї про дитячий садок у присутності дитини, оскільки вони можуть сформувати у неї негатив не ставлення до відвідування дитячого садка.
  • Створіть спокійний, безконфліктний клімат у сім'ї.
  • Заздалегідь потурбуйтеся про те, щоб розпорядок дня дитини вдома був наближеним до розпорядку дня у дитячому садку (ранній підйом, час денного сну, прийоми їжі, прогулянки).
  • Ознайомтеся з режимом харчування та меню у дитячому садку.
  • Навчайте дитину їсти не перетерті страви, пити з чашки, привчайте тримати ложку.
  • Відучіть дитину від підгузків. Виховуйте у неї потребу проситися до туалету.
  • Учіть дитину впізнавати свої речі: білизну, одяг, взуття, носовичок.
  • Учіть гратися іграшками. Скажімо, ляльку можна годувати, колисати, гойдати; пірамідку — збирати, розбирати.
  • Привчайте дитину після гри класти іграшки на місце.
  • Пограйтесь удома у дитячий садок з ляльками: погодуйте їх, почитайте казку, поведіть на прогулянку, покладіть спати.
  • Виховуйте у дитини позитивний настрій та бажання спілкуватися з іншими дітьми.
  • Тренуйте систему адаптаційних механізмів у дитини — привчайте її до ситуацій, в яких потрібно змінювати форми поведінки.
  • Підготуйте для малюка індивідуальні речі: взуття та одяг для групи, 2-3 комплекти змінної білизни, чешки для музичних занять, носовичок.
  • Повідомте медичну сестру про стан здоров'я вашого малюка.

Поради батькам під час кризи 3-річного віку:

  • Проаналізуйте свою поведінку по відношенню до малюка. Чи не принижуєте ви його?
  • Станьте більш гнучкими, розширюйте права та обов'язки малюка і, в межах розумного, дайте відчути йому самостійність, щоб він міг насолодитися нею.
  • Збалансуйте заохочення і покарання дитини, ласку і строгість. Знайте: дитина не просто не погоджується з вами, вона відчуває ваш характер і знаходить в ньому слабкі місця, щоб впливати на них при відстоюванні своєї незалежності. Малюк по кілька разів на день перевіряє ще раз у вас: чи справді те, що ви забороняєте йому, заборонено? Чи все-таки можна? І якщо відчуває хоч найменшу можливість, то домагається свого – якщо не у вас, так у тата, у бабусі, дідуся.
  • Не ведіть боротьбу з дитиною через дрібниці.
  • Знайдіть вихід з тупикової ситуації у рольовій грі, яка з трьох років стає провідною діяльністю дитини. Приміром, ваша дитина відмовляється їсти, хоча голодна. Не прохайте її. Накрийте стіл і посадіть на стільчик іграшкового ведмедика. Зобразіть, ніби ведмедик прийшов обідати і дуже просить малюка, як дорослого, спробувати, чи не занадто гарячий суп, і, якщо можна, погодувати його. Дитина, як дорослий, сідає поруч із іграшкою і непомітно для себе, граючи, разом з ведмедиком з'їдає весь обід.
  • У вас має бути достатньо гнучкості та уяви, щоб перемкнути впертість дитини на щось захоплююче і цікаве для неї, відповідне тому напівказковому світу, в якому вона живе.
  • Поводьтеся з малюком, як з рівним. Запитуйте дозволу взяти його іграшку, обов'язково говоріть "Дякую", якщо малюк надав вам послугу. Так ви не лише уникнете негативізму і впертості з його боку, а й подасте малюкові хороший приклад для наслідування.
  • Направляйте енергію дитини в мирне русло, тобто пропонуйте заміну небажаним вчинків малюка (так робити не можна, а так можна), використовуйте гру для згладжування кризових моментів.
  • Заборони повинні бути узгоджені між усіма членами сім'ї. Мамі і татові треба виступати єдиним фронтом, не вносячи сум'яття у свідомість дитини.
  • Заборони потрібно висловлювати доброзичливо, але твердо, не дозволяючи дитині використовувати шантаж для досягнення своїх цілей. Найкраще це зробити, переключивши увагу дитини на що-небудь інше.

Поради батькам тривожної дитини:

  • Не порівнюйте дитину з іншими дітьми і не акцентуйте увагу на невдачах. Навпаки, намагайтеся помічати всі її найменші досягнення і хвалити за успіхи. Головне ваше завдання - вірити в дитину так сильно і переконливо, щоб малюк повірив вам і "заразився" вашої вірою. Тоді він стане впевненою в собі людиною. Адже відомо: домогтися чогось у житті, можна тільки вірячи у свої сили.
  • Не квапте дитину, давайте їй час звикнути до нового. Соромливій, боязкій дитині потрібен певний час, щоб познайомиться, придивитися, зрозуміти закони, які діють в новій ситуації, будь-то компанія однолітків, новий вихователь, нова квартира. Тільки переконавшись, що їй там нічого не загрожує, вона зможе заспокоїтися. Якщо ставите їй питання, то давайте необхідний для підготовки відповіді час; намагайтеся не повторювати питання двічі або навіть тричі. В іншому випадку дитина відповість нескоро, тому що кожний повтор він буде сприймати як нове завдання.
  • Не змушуйте дитину "бути сміливою". Ваші вмовляння і нотації не принесуть результату. Тривоги малюка ірраціональні за своєю природою, адже сама дитина років до семи живе в світі почуттів та образів, а не здорового глузду. Говорити словами "тут немає нічого страшного" безглуздо. Потрібно дати дитині відчути себе в безпеці. А що краще проганяє страх, ніж мамина ласка, мамина близькість?
  • Не можна кричати ні на дітей, ні в присутності дітей!
  • Якщо дорослий звертається до тривожної дитини, то він повинен встановити контакт очей: це вселяє довіру в душу дитини.
  • Підвищена вимогливість батьків - небезпечна. Зайва вимогливість і суворість до дітей з витонченою душевною організацією призводить до протилежного ефекту. Дитина повинна відчувати, що його приймають і цінують незалежно від його поведінки, успіхів.
  • Дотримуйтеся позитивної моделі виховання: емоційне тепле ставлення батьків, постійна щира увага до потреб та інтересів дитини, не ігноруйте почуттів дитини, якомога менше зауважень.
  • Постійно підбадьорювати ,заохочувати демонструвати впевненість у їхньому успіху, у їхніх можливостях;
  • Виховувати правильне ставлення до результатів своєї діяльності, уміння правильно оцінити їх, опосередковано ставитися до власних успіхів, невдач, не боятися помилок, використовувати їх для розвитку діяльності;
  • Формувати правильне ставлення до результатів діяльності інших дітей;
  • Розширювати і збагачувати навички спілкування з дорослими й однолітками, розвивати адекватне ставлення до оцінок і думок інших людей;
  • Щоб перебороти скутість, потрібно навчити дитині розслаблюватися, знімати напругу за допомогою рухливих ігор, музики, спортивних вправ; допоможе інсценізація етюдів на пряв сміливості, рішучості, що потребує від дитини психоемоційного ототожнення себе з персонажем; ігри, що виражають тривожність занепокоєння учасників, дають змогу емоційно відкинути пригніченість і страх, оцінити їх як характеристики ігрових персонажів, а не даної дитини.

Поради батькам агресивних дітей:


  • Насамперед спробуйте з'ясувати, що ж є справжньою причиною агресивної поведінки вашої дитини.
  • Приймайте дитину такою, якою вона є, з усіма недоліками. Частіше кажіть, що любите її.
  • Обговоріть з дитиною її емоції. Розкажіть, що всі люди іноді зляться і сердяться. Це нормально. Навчіть, як можна висловити свій гнів, не заподіявши шкоди іншій людині і навколишнім предметам. Для цього можна використовувати такі прийоми:
  • Дітям важливо навчитися « випускати» свою агресивність. Їм можна запропонувати:

- Битися з подушкою;
- Використовувати фізичні силові вправи;
- Рвати папір;
- Намалювати того, кого хочеться побити, і щось зробити з цим малюнком;
- Використовувати «мішечок для криків»;
- Постукати стіл надувними молотком.

Поради психолога вихователям

Поради вихователям з питань адаптації до ДНЗ:

  • Працювати вихователю буде легше, якщо він дізнається від батьків про поведінку дитини вдома, про її звички й уподобання, індивідуальні особливості. Важливо, щоб батьки відчули: вихователь опікується не взагалі дітьми, а бачить серед них її конкретну дитину і готовий брати до уваги всі її відмінності.
  • Було б добре, аби вихователь, зустрічаючи малюка вранці, мовою і жестами виявляв своє тепле ставлення до нього. Якщо дитина охоче йде на контакт, можна взяти її за руку.
  • Теплий, доброзичливий прийом обумовлює перші враження дитини про дитсадок, її настрій, готовність попрощатися з мамою. Так само важливо, щоб вихователь ввечері тепло прощався з кожною дитиною.
  • Форма звертання дитини до вихователя може бути будь-якою, яку він сам вважає прийнятною: наприклад, тьотя Галя, чи просто на ім’я. Не варто наполягати, щоб діти зверталися до вас на ім’я, по-батькові, оскільки це досить складно для дитини.
  • Перші контакти з дитиною – контакти допомоги й турботи. Вона має зрозуміти, що на вихователя можна покластися, як на маму, що він готовий допомагати й захищати її в новому місці.
  • У період адаптації дуже важливо проявити максимум терпіння до будь-якого з прохань і навіть вередувань дитини та заслужити її довіру, це – основне завдання вихователя.
  • Налагодженню теплих стосунків сприяють індивідуалізовані звертання. Малюки, які прийшли з сім’ї, не реагують на узагальнене «діти». Але звертатися слід до них, з одного боку, індивідуально, на ім’я («Маринко, ходімо мити ручки»), а з іншого – наголошувати на приналежності до групи, вчити реагувати на звертання «діти» («Дітки, тепер всі сідайте за столики!»)
  • Всі незвичні дітям дії слід пояснювати багаторазово: «Зараз ми всі будемо одягатися на прогулянку. Підійдіть до своїх шаф. Це у нас Марійчина шафа, це – Іванкова, а це – твоя. Ти, Ігорю, молодець, сам свою шафу знайшов.»
  • Якщо діти розуміють вихователя, їх легко навчити тих речей, з якими вдома не стикалися або робили інакше. Але все ж найважливішим залишається індивідуальний підхід – слід пам’ятати, хто що вміє, у кого, які проблеми.
  • Вихователь має привертати увагу один до одного, домагатися, щоб вони запам’ятали, як кого звуть, бажано, щоб зверталися на ім’я один до одного. Для цього слід використовувати ритуали вітання й прощання з кожною дитиною: «Ось діти й Іринка прийшла. Доброго ранку, Іринко. Діти, давайте всі разом з нею привітаємося.»
  • Якщо дитина погано їсть, недопустимо годувати її силоміць. Якщо не засинає, можна дати іграшку, посидіти з нею, заспокоїти, дозволити не спати, а просто полежати із заплющеними очима.

Поради вихователям під час кризи 3-річного віку:

  • Не надавайте великого значення впертості й вередуванню.
  • Зверніть увагу на напад, але не дуже хвилюйтеся за дитину.
  • Під час нападу впертості чи вередування будьте поряд із дитиною, дайте їй відчути, що ви її розумієте.
  • Сварити й бити дитину в цей період не можна в жодному випадку — це ще гірше вплине на малюка.
  • Намагайтеся бути з дитиною наполегливими. Якщо ви сказали «ні», тримайтеся й далі цього.
  • Не здавайтеся навіть тоді, коли напад у дитини протікає у громадських місцях. Істеричність і вередування потребує глядачів. Тому частіше допомагає тільки одне — взяти малюка і відвести від людей. Намагайтеся схитрити, наприклад, сказати: «Що там за вікном робить котик? Ой, яка в мене гарна іграшка, книжка, намистинка!».

Поради вихователям по роботі з тривожними дітьми:

  • Доручення для тривожної дитини мають відповідати віку, складні завдання прирікають малу дитину на невдачу, зниження самооцінки.
  • Підтримуйте, говоріть про свою впевненість у тому, що дитина зможе виконати завдання.
  • Не порівнюйте досягнень малюка з успіхами інших дітей, дуже важливі оптимістичні прогнози.
  • Не допускайте ситуації змагання, публічного виступу.
  • Зменшити або усунути тривожність дитини можна за допомогою малювання, фізичних вправ, етюдів, читання художньої літератури, лялькового, настільного театру, ігрової терапії, музикотерапії.
  • Бажано не ставити тривожної дитини в ситуації змагання , публічного виступу . Не рекомендується давати тривожним дітям завдання типу " хто перший " .
  • Дитяча тривожність часто викликається невідомістю. Тому , пропонуючи дитині завдання , необхідно докладно вибудовувати шляхи його виконання , скласти план: що ми робимо зараз , що потім і т.д.
  • Обережно і дозовано використовувати критику , тому що тривожні діти болісно реагують на неї. Намагайтеся не соромити дитини , особливо у присутності його однокласників.
  • По можливості пояснюйте новий матеріал на знайомих прикладах.
  • Частіше звертайтеся до дитини по імені.
  • Хваліть дитину навіть за незначний успіх.

Поради вихователям по роботі з агресивними дітьми :

Чому на вашу думку діти б’ються, кусаються, штовхаються, а іноді у відповідь на якесь прохання « вибухають»? Причин такої поведінки може бути безліч. Але часто діти ведуть себе саме так, тому що не знають як вести себе по – іншому. На жаль їх поведінковий репертуар довільно скудний, і якщо ми запропонуємо їм можливість вибору способів поведінки, діти із задоволенням відгукнуться на пропозицію, і наше спілкування з ними стане більш ефективним і приємним для обох сторін. Ця порада (пропозиція вибору способу взаємодії) особливо актуальна, коли мова йде про агресивних дітей. Робота вихователів з цією категорією дітей повинна проводитися в трьох направленнях:

  1. Робота з гнівом. Дитині дають змогу проявити почуття гніву, але при цьому поступово витісняють стереотипне сприйняття традиційних агресивних об’єктів ( монстрів, вампірів тощо). Наприклад, при малюванні «злого» персонажа дитині пропонують додати до нього симпатичні деталі: бантики, зірочки, книжки. Водночас учать міркувати про причини і наслідки агресивної поведінки, а також контролювати себе в ситуаціях, що викликають відповідні реакції. Агресивні діти, як правило, претендують на « сильні» ролі й категорично заперечують свої страхи. Тому потрібно дати дитині змогу не приховувати, а проявляти почуття страху, щоб вона вчилася не соромитися виражати їх.
  2. Навчання дітей навичками розпізнавання і контролю, вміння володіти собою в ситуаціях, які провокують спалахи гніву.
  3. Формування здібності до емпатії, довіри, співчуття та співпереживання. Вчити дітей аналізувати причини агресивної поведінки та її наслідки. Слід зазначити, що діти, схильні до захисної агресивності, легко малюють або фантазують на агресивні теми, із задоволенням виконують ролі агресивних героїв і заперечують у собі почуття страху.

Причини агресивності дітей і методи їх корекції

1. Брак рухової активності, брак фізичного навантаження

  • Рухливі ігри
  • Спортивні естафети
  • «Хвилинки радості» між заняттями

2. Дефіцит батьківської уваги, невдоволеність потреби в батьківській любові й розумінні

  • Бесіда з батьками
  • Спостереження за поведінкою дитини
  • Спільні сюжетно – рольові ігри

3. Підвищена тривожність (комплекс невідповідності) -

  • Налагодження емоційного контакту з дитиною

4. Засвоєння еталонів агресивної поведінки в родині -

  • Бесіда з батьками

5. Побічно стимульована агресивність (ЗМІ, іграшки) -

  • Перешкоджати появі в групі таких іграшок або направляти агресивний потенціал дитини у позитивне русло
  • Ненав’язливі роз’яснення вчинків дійових осіб
  • Обговорення книг, передбачених програмою
  • Переведення бійок у конструктивне русло: ігри в піратів, викрадачів скарбів

6. Низький рівень розвитку ігрових і комунікативних навичок -

  • Рухливі ігри
  • Сюжетно – рольові ігри
  • Ігри на розуміння емоційного стану
  • Психогімнастика
  • Ігри на мімічне і пантомімічне самовираження
  • Навчання прийомів само розслаблення.

Пріоритетні напрями діяльності психологічної служби:

  1. Підвищення психологічної культури педагогів, батьків: консультаційна робота з адміністрацією дитячого закладу, вихователями й батьками щодо психологічних проблем виховання дітей.
  2. Психологічний супровід підготовки дітей до школи.
  3. Психологічна просвіта батьків з метою забезпечення успішної адаптації дітей до умов навчального закладу та сприяння соціалізації у майбутньому.

Проблема, надякою працює психологічна служба у 2017/2018 навчальному році:

Психологічне забезпечення успішної адаптації дітей до умов навчального закладучерез активізацію психологічної культури батьків.

Психологічний супровід здійснюється протягом всього навчально-виховного процесу.

Особливої уваги потребують ясла та молодша група з точки зору адаптації дитини до дитсадка, середньовікова група - виявлення дітей групи ризику, старша група - проведення роботи щодо готовності дітей до школи.




Основні правила батьківської поведінки

"Є В СВІТІ ДЕСЯТКИ, СОТНІ ПРОФЕСІЙ, СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ, РОБІТ: ОДИН БУДУЄ ЗАЛІЗНИЦІ, ДРУГИЙ ЗВОДИТЬ ЖИТЛОВИЙ БУДИНОК, ТРЕТІЙ ВИРОЩУЄ ХЛІБ, ЧЕТВЕРТИЙ ЛІКУЄ ДІТЕЙ, П'ЯТИЙ ШИЄ ОДЯГ... ТА Є В СВІТІ НАЙУНІВЕРСАЛЬНІША - НАЙСКЛАДНІША Й НАЙБЛАГОРОДНІША РОБОТА, ЕДИНА ДЛЯ ВСІХ І ВОДНОЧАС СВОЄРІДНА І НЕПОВТОРНА В КОЖНІЙ СІМ'Ї - ТВОРЕННЯ ЛЮДИНИ."
В.О.СУХОМЛИНСЬКИЙ

Усім хочеться чути схвальні відгуки про своїх дітей, і для успішного їх виховання психологи радять дотримуватися таких настанов:

  1. Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти, або такою, як ти хочеш.
  2. Допоможи їй стати не тобою, а собою.
  3. Не думай що дитина твоя. Вона - Божа.
  4. Не вимагай від дитини плати за все, що ти робиш для неї. Ти дав їй життя, вона дасть його іншому.
  5. Це незворотний закон вдячності.
  6. Не мстися на дитині за свої образи, щоб на старість не їсти гіркого хліба. Бо що посієш, те й пожнеш.
  7. Не принижуй дитини.
  8. Не муч себе, коли не можеш чогось зробити для своєї дитини, а муч себе, коли можеш, а не робиш.
  9. Умій любити чужу дитину. Николи не роби чужій того, чого не хотів би, щоб інші робили твоій.
  10. Люби свою дитину будь якою: не талановитою, невдалою, дорослою. Спілкуючись із нею, тішся.
Кiлькiсть переглядiв: 230

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.